Прес-реліз до Дня Конституції України

28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня, 15 років тому, на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію новітньої незалежної української держави.

З прийняттям Конституції було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід українського народу і кращі світові традиції.

Яскраву сторінку в історію світових конституційних пошуків вписав Пилип Орлик, якого у ХVIII ст. було обрано гетьманом України в еміграції. „Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорізького” (1710) вважаються першою Конституцією Української держави. Загалом Конституція П.Орлика була співзвучна тогочасним тенденціям розвитку європейської політичної думки (зокрема, в утвердженні незалежності церкви від світської влади), а в деяких аспектах навіть випереджала європейську політичну теорію та практику, надавши перевагу принципам конституціоналізму над панівною тоді в Європі ідеєю державного абсолютизму і примусу до злагоди.

Наступним, не менш цікавим, етапом державотворчого процесу стало прийняття Центральною Радою 29 квітня 1918 року Основного Закону Української Народної Республіки під назвою „Статут про державний устрій, права і вільності УНР”, а також схвалення Західноукраїнською Республікою 13 листопада того ж року Тимчасового Основного Закону. Однак, трагічні події тодішньої епохи завадили втіленню в життя положень цих документів. 

Необхідно відзначити, що Конституція УНР ґрунтувалась на демократичних стандартах, які сьогодні визнаються міжнародною спільнотою як фундаментальні принципи державотворення. Документ закріплював народний суверенітет як основне джерело державної влади, неподільність території, культурні права національних меншин, важлива роль відводилася місцевому самоврядуванню та принципу розподілу влади. Важливо підкреслити, що Конституція визначала рівність всіх громадян, незалежно від віку, віри, раси та статі, закріплюючи основні права та свободи людини, скасовувалась смертна кара. 

Враховуючи таку багату конституційну спадщину, робота над створенням Основного Закону нашої держави розпочалася відразу після проголошення її незалежності в 1991 році із залученням найкращих світових експертів та вітчизняних фахівців, що завершилась схваленням Верховною Радою в червні 1996 року Конституції України.

Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенним серед інших вільних народів Європи і світу.   

Показовим є те, що Конституція України 1996 року, крім закріплення ключових принципів державності, демократії та основних прав і свобод людини, визначає зовнішньополітичну діяльність України як таку, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.  

Прийняття Основного Закону стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави, що забезпечило стабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в країні. 

Однак, розвиток української державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону нашої держави.

Спроба такого реформування була здійснена в грудні 2004 року. Проте, цей процес не досягнув поставленої мети, оскільки відбувався з порушенням конституційної процедури внесення змін до Конституції України та став втіленням складного компромісу між різними політичними силами.

Саме тому продовження конституційної реформи займає пріоритетне місце у всеохоплюючому процесі реформування в Україні, започаткованому Президентом України, що має на меті забезпечити відповідність модернізаційних процесів в суспільному житті українців європейським стандартам і цінностям.

Підтвердженням твердості намірів Глави держави провести конституційну реформу в Україні стало рішення про підтримку громадської ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї як ефективного механізму, який забезпечить чітке дотримання існуючих правових норм та дозволить якнайширше залучити потенціал суспільства.

Наразі питання створення Конституційної Асамблеї та її статусу є предметом дослідження науковців, експертів у галузі конституційного права, політиків та представників громадськості, що працюють у складі створених Президентом України Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Указ Президента України від 5 листопада 2010 року) і Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї (Указ Президента від 21 лютого 2011 року).  

У цьому процесі ми маємо намір активно взаємодіяти з провідними міжнародними організаціями, авторитет яких у згаданій сфері є загальновизнаним, а досвід - корисним для нашої держави. З цією метою підготовлена Комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права концепція створення і функціонування Конституційної Асамблеї була направлена до Венеціанської Комісії.

У своєму експертному висновку від 29 березня 2011 року Комісія в цілому позитивно оцінила запропоновану модель створення Конституційної Асамблеї. Були також висловлені і деякі зауваження, які в обов’язковому порядку будуть враховані в подальшій роботі.

Вдосконалення Основного Закону відбуватиметься виключно у правовому полі чинної Конституції, на принципах транспарентності, загальнодоступності, демократичності та деполітизації

Забезпечення надійного захисту прав людини та її основних свобод, формування збалансованої системи представницької демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної системи стримувань і противаг, створення дієвих механізмів „прямої демократії” – це основна мета конституційного реформування в Україні.